У цьому віці малюк ще не може керувати собою за власним бажанням, його поведінка носить здебільшого мимовільний характер. Він дуже емоційний, проте його емоції нестійкі, його легко відвернути, переключити з одного емоційного стану на інший.

Активно розвивається мова дитини.

У цьому віці вашій дитині важливо:

• Багато рухатися, тому що через рух вона розвиває і пізнає своє тіло, а також освоює навколишній простір.

• Освоїти дрібні рухи пальчиків через ігри з дрібними предметами, тому, що розвиток дрібної моторики у дітей безпосередньо пов'язаний з розвитком мозку і мови.
• Як можна ширше освоювати мову, оскільки вона допомагає і в становленні контакту дитини з світом, і в розвитку його мислення. У дитини в цьому віці швидко зростає словниковий запас, причому кількість слів що вимовляються завжди менша, ніж кількість що розуміється.

• Грати, оскільки саме в грі починають активно розвиватися важливі психічні функції: сприйняття, уява, мислення, пам'ять. Через гру малюк освоює навколишній світ, пізнає закони взаємодії.

• Продовжувати вибудовувати відносини з дорослими. Дитина в цьому віці дуже залежна від батьків, емоційно на них налаштована, потребує підтримки, участі, турботи і безпеки. Вона чекає від дорослого безпосередньої участі у всіх її справах і спільного вирішення майже кожного завдання що постає перед ним. Одноліток поки ще не становить для дитини особливого інтересу, діти «грають« поруч, але не разом ».

• Отримувати допомогу дорослого в той момент, коли в неї щось не виходить, оскільки дитина в 2-3 роки може реагувати на невдачі дуже емоційно: злитися, плакати, лаятися, кидати речі.

• Мати достатньо часу для того, щоб щось вибрати. Всі її бажання мають однакову силу: в цьому віці відсутня супідрядність мотивів і дитині важко прийняти рішення, що вибрати в даний момент. Їй хочеться всього і одразу.

• Те, що відбувається прямо зараз. Дитина емоційно реагує лише на те, що безпосередньо сприймає. Вона не здатна засмучуватися через те, що в майбутньому її очікують неприємності або радіти заздалегідь тому, що їй ще не скоро подарують.

Вам як його батькам важливо:

• Розуміти, що енергійна і активна дитина - це природно, хоча часом втомлює. Тому вам потрібно бути готовими до цього і по можливості організовувати безпечний простір, в якому малюк міг би безперешкодно використовувати свою енергію для рухливих ігор. Буде чудово, якщо саме ви хоча б іноді будете його партнером по грі.

• Надати дитині можливість грати з дрібним матеріалом: гудзиками, крупою, деталями конструктора, камінчиками, шишками, та іншими різними за відчуттям предметами. Обов'язково під наглядом дорослого!
• Частіше розмовляти з малюком, читати йому казки, книжки, обговорювати те, що він бачив або в чому брав участь. Корисні періодичні контакти з малознайомими дітьми чи дорослими, оскільки дитина змушена старанніше вимовляти те, що мама зазвичай розуміла з півслова.

• Надавати можливості для самих різних ігор, в основному з предметами. Деякі діти можуть самі захоплено вкладати предмети один в іншій, розбирати на частини, перекладати їх, освоюючи початкові етапи аналізу і синтезу. Але в 2-3 роки в процесі гри малюк найчастіше потребує компанії матері або люблячих його дорослих, оскільки йому потрібні спільність і доброзичливе співробітництво.

• Ставитися до дитини спокійно і дружелюбно. По можливості розуміти її емоційний стан і насущні потреби, оскільки в цьому віці дитина не завжди спроможна їх чітко сформулювати і заявити.

• Пам'ятати, що дотримання розумної безпеки не повинно позбавляти малюка можливості відкриття нового і цікавого. Ваша батьківська тривога не повинна заміняти можливості розвитку для вашої дитини, яке відбувається в цьому віці через сприйняття, а значить, через постійне дослідження нового.

• Розуміти, що у маленької дитини абсолютно інше сприйняття часу. Для неї існує тільки сьогодення. І ваші спроби апелювати навіть до найближчого майбутнього нею абсолютно не сприймаються.

• Ставитися спокійно і з розумінням до емоційних спалахів дитини в разі виникнення труднощів. Злість або сльози, коли у дитини не виходить якесь складне для неї завдання, цілком природні. Якщо афект не дуже сильний, його можна проігнорувати, в разі сильного засмучення дитини слід втішити або переключити її увагу